Блог вчителя початкових класів Гавдей Ірини Ярославівни

Подружки-говорушки Галинка і Оля -- дві вірні подружки. Дружать недавно малі щебетушки. Учителька має із ними мороку: Весь час теревенять, немов дві сороки. Хоч цілі перерви вони розмовляють, Та ще й на уроках ніяк не стихають. --Оленко, ти вчора мультфільми дивилась? --Ти чула, як Іра з Олегом сварилась? --Мені подарують мале цуценятко. --А мій папугай вміє вже розмовляти. Проводити вчительці важко уроки. Скажіть, чи між вами такі є сороки?

Білчин капелюшок Купила мама білочці нового капелюшка, ала біда в маленької--сховались в ньому вушка. Тому не чує донечка, як пташечка щебече, як ворог підкрадається, чи мама її кличе. Та жив неподалік кравець--умілий їжачок. Відомий майстер лісовий мав сотні голочок. Він дві години майстрував для білки капелюх. Вже задоволена вона, бо має добрий слух.

БАБУСЯ Рідна бабуся вас доглядала, змалку купала і пеленала. Бувало, що деколи темною нічкою не спить, а сидить над малою колискою. Цілує, голубить своє онучатко, своє ластів"ятко, перепелятко. Гойдає з любов"ю маленьку дитинку, свою найдорожчу у світі кровинку І просить у Бога: "Гріхи нам прости, рідненьке внучатко від бід захисти. Дай долю щасливу, здоров"я міцне, а горе і зло хай його обмине". Бо ви для бабусі, як яснеє сонце, що весело світить у кожне віконце. Для неї ви, звісно.дорожчі за скарб і любить нас більше за мам і за тат.

Вітерець-пустунець Війнув осінній вітер, своїм махнув крилом, надумав подивитись: а що там -- за селом? Уже пожовкло поле, і сад, і ліс, і луг, мов золотистим килимом все вкрилося навкруг. Над лугом пролетівши, заглянув у садок, щоб бджілок перевірити, чи в них смачний медок Чи яблука налиті, який в них аромат, чи груші соковиті вродились для малят. Із саду він подався до лісу навпростець. Такий непосидючий пустунчик-вітерець. Почухав вовку спину, погладив зайцю ніс й до їжачка у нірку сміливець наш заліз. Роздмухав йому шубку із гострих голочок бо хто ж іще це зробить? Колючий там бочок ! Продерся через хащі, через ярок стрибнув і зовсім незадовго уже у лузі був. Кожнісіньку травинку голубив - цілував, росинки - намистинки з них тихо поздував. Попестив ніжно квіти, тополю причесав, вербі плакучій коси зелені розплітав. На гілці калиновій пташину розбудив і заспівати пісню для себе попросив. Маленький соловейко невпинно щебетав... А вітере...

Дружок У нас народилось руде цуценятко, веселе, цікаве, маленьке звірятко. Розумні очиці і хвостик клубком. Назвали його ми одразу Дружком. Поважно наш песик виходить із буди, почухать за вушком себе не забуде, погляне навколо, рознюхає все й чекає, чи кісточку хтось принесе. Вже гавкати вміє на тих, хто чужий. Розумний Дружок наш, хоч дуже малий. Курей на подвір,ї наш пес стереже і спокій господарів він береже.

Сонко-дрімко Ходить тихо Сонко-дрімко від села і до села й бачить, що малий Андрійко в ліжечку не засина. Крізь вікно зайшов до хати і хлоп"яті розказав: --В лісі зайчик спить вухатий, що від вовка утікав. Спить у нірці сіра мишка і маленьке мишеня, Спить у Африці слониха і веселе слоненя. Кошенятко біля мами теж скрутилося клубком. Гладить вовчика вовчиха,що заснув глибоким сном. А тобі матуся рідна розповіла казочки, цілувала ніжно-ніжно й шепотіла:"Синку, спи". Хай тобі присниться казка про летючий корабель, у якому облітаєш сто морів і сто земель. Там відбудеться з тобою безліч радісних подій. Цілу нічку проживеш ти у країні світлих мрій.

Сонце і хмара Веселе ясне сонечко у небесах сіяло, воно свої промінчики на землю посилало.     Та раптом чорна хмара назустріч підпливла, насупилась сердито і грізно заревла:     --Навіщо тратиш марно ти промені свої і щедро розсипаєш їх по усій землі?     А сонце засміялось: "Я сію радість скрізь!" і сипало проміння яскраве аж до сліз.     Хмаринку розігріло і розтопило вщент. То ж полилась на землю вона рясним дощем.

Мишка Гризокнижка Жила собі в нірці мама мишка, з нею її доня Гризокнижка. Цілі дні вона лиш те й робила, що на сторінках книжок сиділа. Але книг ця мишка не читала, лиш нещадно сторінки жувала. Гризла їх гостренькими зубами і хвалитись бігала до мами: --Ой, послухай, мамо моя мила, на обід я три сторінки з"їла. І, якщо дозволить апетит,                   на вечерю погризу ще шість. Раптом із наступної сторінки вишкірились гострі зуби кішки. Ці жахливі кігті, чорна шерсть! Ось яка вона--мишача смерть. Гризокнижка звідти як чкурнула, й про погану звичку вмить забула. Вже не нищить мишка всі книжки. А як з ними поводишся ти?

Стану школярем Я сьогодні був у школі, маю зошити, буквар, і відомо всім навколо, що тепер я вже школяр. Букви, цифри всі я знаю, добре числа додаю І сестру свою навчаю, гарний приклад подаю. Розкажу їй наніч казку про лисичку й журавля. Знаю ще віршів багато й те, що крутиться земля. Хочу дуже вчитись в школі і розумником рости. А тобі, моя сестричко, треба трішки підрости.

Неслухняні кошенята Трьох маленьких кошеняток тато в кошичку приніс. Як сніжок, вони біленькі, чорні тільки вушка й ніс. Граються малі, стрибають на м"якому килимку. Щось муркочуть, мов співають у веселому танку. Наробили в хаті шкоди: розмотали весь клубок. Їх бабуся насварила і поставила в куток.

Зайчик заблудився   Плаче зайчик-бідолаха: --Ой, який же я невдаха! Як від вовка утікав, у лісочку заблукав. Що ж мені тепер робити? Як на світі буду жити? Хто мене тепер знайде і додому відведе?  Тут сорока пролітала, вуханя вона впізнала й лісовими стежечками                  привела до його до мами.

Голосистий півник      Батько півень зранку встав, крила й ноги розім"яв і за звичкою старою кукурікати почав.    Але що це з голосочком? Ні альтом ані басочком півень заспівать не зміг. Це ж бо просто сміх і гріх.      Кури сплять глибоким сном, кіт на лавці під вікном, навіть пес Рябко дрімає в буді, що під парканом.      Хто ж будити всіх буде? Може, син не підведе? Він на тин швиденько скік і давай будити всіх.      Заспівав на все село, що вже сонечко зійшло. Голосне "ку-ку-рі-ку" чути ген аж за ріку.      Батько півень гордий став й до буденних взявся справ. Радий він за свого сина-- підростає гідна зміна.

Сонечко заснуло   Якось весною сонечко на хмарці задрімало і промінці теплесенькі на землю не зіслало.  Засумували проліски,-- не розтає сніжок і не стає зеленим на лузі моріжок.  Та раптом закурликали лелеки в вишині й побачили, що сонечко !font size="3">в глибокім тихім сні.  - Прокинься, ясне сонечко, і весну зустрічай, несем її над полечком у рідний серцю край.

Годівничка для синички Ми зробили годівничку, приладнали на вікні і чекали на синичку із Петьком цілі два дні.    Ось нарешті у неділю прилетіла вже вона, погойдалася на гіллі, скромно клюнула зерна .   Нам подякувала щиро своїм ніжним голоском. І тепер щодня синичка всім співає під вікном.

Лисиччині гостини Лисиця Мальвіна любила гостини і бігала в лісі до звірів щоднини. Якось в понеділок зайшла до ведмедя, бо він пригощає малиною й медом. А вже у вівторок до білки прийшла, поїла грибів і горішків з дупла. У середу вже господиня-бобриха гостинно приймала руду чепуруху. Наступного дня до зайчихи пішла, бо овочів та цілий міх запасла. У п"ятницю стукає до їжачка: --Як ваше здоров"я? Погода ж яка! В суботу надумала спати весь день: розгрузка для шлунку хороша буде. В неділю хустину нову одягнула, ще раз перед дзеркалом гарно крутнулась І тільки подумала так рудохвоста --До кого б сьогодні сходити у гості? Та глядь у вікно: аж завмерла душа-- іде прямо в хату по стежці юрба: ведмідь з ведмедихою,ще й ведмежата, і білка, а з нею маленькі білчата, бабуся-бобриха, клубки-їжаки, малі зайченята і їхні батьки. --Ой лишенько, як я їх буду приймати? Комора порожня, неметена хата. Швиденько хитрунка у ліжко лягла і т...

Освіта: Закінчила Дрогобицький державний педагогічний інститут Спеціальність за дипломом: Педагогіка і методика початкового навчання Кваліфікація: Вчитель початкових класів Педагогічний стаж: 27 років Кваліфікаційна категорія: Спеціаліст вищої категорії Педагогічне звання: Старший вчитель Педагогічне кредо: Вчитись – це цікаво.