Блог вчителя початкових класів Гавдей Ірини Ярославівни

Запалення хитрощів Лисиця Мальвіна любила гостини І бігала в лісі до звірів щоднини. Якось в понеділок зайшла до ведмедя, Бо він пригощає малиною з медом. До білки в вівторок у гості прийшла, Поїла грибів і горіхів з дупла. У середу вже господиня бобриха Гостинно приймала руду чепуруху. Наступного дня до зайчихи пішла, Бо овочів та три мішки запасла. У п"ятницю стукає до їжачка: --Як ваше здоров"я? Погода ж яка! В суботу надумала спати весь день: Хороша розгрузка для шлунку буде. В неділю хустину нову одягнула, Ще раз перед дзеркалом гарно крутнулась. І тільки подумала так рудохвоста: --До кого б сьогодні сходити у гості? Та глянула--і аж завмерла душа: Крокує до неї по стежці юрба. Ведмідь з ведмедихою, ще й ведмежата. І білка. а з нею маленькі білчата. Бабуся бобриха, клубки-їжаки. малі зайченята і їхні батьки. --Ой лишенько! Як я їх буду приймати? Комора порожня, неметена хата! Швиденько хитрунка у ліжко лягла І та...

Диво -- килимок Працьовитий місяць листопад Із лісочка перейшов у сад. Він натхненно там хазяйнував: Килимок із листя розстеляв. Листопаде, просьба в нас така: Подаруй нам свого килимка. У мішок листочків наберем, З братиком додому понесем. Простелимо килимок телятку, Щоб було йому сухенько спатки. А козі настелим під бочком, Пригостить за це нас молочком. Кроликам під їх пухнасту спинку Вистелимо із листків перинку. Буде тепло їм і м"яко спати, Виведуть маленьких кроленяток. А он котиться з листків клубок. Це ж хазяйновитий їжачок! Дбає про хатину він м"якеньку І несе на голках листя жменьку.

Подружки-говорушки Галинка і Оля -- дві вірні подружки. Дружать недавно малі щебетушки. Учителька має із ними мороку: Весь час теревенять, немов дві сороки. Хоч цілі перерви вони розмовляють, Та ще й на уроках ніяк не стихають. --Оленко, ти вчора мультфільми дивилась? --Ти чула, як Іра з Олегом сварилась? --Мені подарують мале цуценятко. --А мій папугай вміє вже розмовляти. Проводити вчительці важко уроки. Скажіть, чи між вами такі є сороки?

Білчин капелюшок Купила мама білочці нового капелюшка, ала біда в маленької--сховались в ньому вушка. Тому не чує донечка, як пташечка щебече, як ворог підкрадається, чи мама її кличе. Та жив неподалік кравець--умілий їжачок. Відомий майстер лісовий мав сотні голочок. Він дві години майстрував для білки капелюх. Вже задоволена вона, бо має добрий слух.

БАБУСЯ Рідна бабуся вас доглядала, змалку купала і пеленала. Бувало, що деколи темною нічкою не спить, а сидить над малою колискою. Цілує, голубить своє онучатко, своє ластів"ятко, перепелятко. Гойдає з любов"ю маленьку дитинку, свою найдорожчу у світі кровинку І просить у Бога: "Гріхи нам прости, рідненьке внучатко від бід захисти. Дай долю щасливу, здоров"я міцне, а горе і зло хай його обмине". Бо ви для бабусі, як яснеє сонце, що весело світить у кожне віконце. Для неї ви, звісно.дорожчі за скарб і любить нас більше за мам і за тат.

Вітерець-пустунець Війнув осінній вітер, своїм махнув крилом, надумав подивитись: а що там -- за селом? Уже пожовкло поле, і сад, і ліс, і луг, мов золотистим килимом все вкрилося навкруг. Над лугом пролетівши, заглянув у садок, щоб бджілок перевірити, чи в них смачний медок Чи яблука налиті, який в них аромат, чи груші соковиті вродились для малят. Із саду він подався до лісу навпростець. Такий непосидючий пустунчик-вітерець. Почухав вовку спину, погладив зайцю ніс й до їжачка у нірку сміливець наш заліз. Роздмухав йому шубку із гострих голочок бо хто ж іще це зробить? Колючий там бочок ! Продерся через хащі, через ярок стрибнув і зовсім незадовго уже у лузі був. Кожнісіньку травинку голубив - цілував, росинки - намистинки з них тихо поздував. Попестив ніжно квіти, тополю причесав, вербі плакучій коси зелені розплітав. На гілці калиновій пташину розбудив і заспівати пісню для себе попросив. Маленький соловейко невпинно щебетав... А вітере...